Емоційний інтелект дитини – це те, над чим потрібно працювати усім батькам. Психологиня фонду "Голоси дітей" Людмила Романенко розповіла 24 Каналу про те, як краще займатися з дитиною, які вправи будуть корисними, і на що мають зважати дорослі у своїй поведінці.

Цікаво Народився у сорочці: 4-місячного малюка затягнуло торнадо – де його знайшли батьки

Що таке емоційний інтелект і коли можна працювати над його розвитком

Одного разу я прийшла додому роздратована і почала чіплятися до дрібниць. Син одразу зауважив: "Мамо, у тебе щось трапилось на роботі?". Він помітив, що зазвичай я так не поводжусь, зрозумів, що я відчуваю. Це – прояв розвиненого емоційного інтелекту. Якби в нього були з цим проблеми, син міг би подумати, що це через нього, що це з ним щось не так.

Інший приклад: дитина хоче допізна дивитися мультики чи гратися, а мама каже "досить" і забирає телефон. Дитина з розвиненим емоційним інтелектом зможе проговорити свої відчуття: скаже, я злюся/ображаюсь/хочу ще, але не буде кричати і битися.

Варто розуміти, що ми не народжуємося з умінням розрізняти емоції – над цим потрібно працювати. Наприклад, якщо дитина плаче, причини можуть бути дуже різними. Батькам варто бути спостережливими і називати те, що проживає дитина: "Ти зараз сердишся/образилась/засмучена/боїшся". Якщо ситуація дозволяє, говорити можна і під час плачу, якщо ж істерика надто сильна – варто спершу побути поруч і перемикнути увагу дитини.

Як навчити дітей контролювати свої емоції: кілька прийомів

Після того, як дитина навчилась розрізняти емоції, можна розвивати вміння їх контролювати. Ось що можна зробити:

  • Створіть вдома куточки емоцій. В куточку злості можна подерти папір і побити подушку, а в куточку суму обняти іграшку і поплакати.
  • Для дітей віком 2 – 3 років ви можете додати в куточок відерце, банку чи мішечок для суму/злості/образи, в які дитина може покричати, тому що в цьому віці ще важко проявляти емоції в інший спосіб. Натомість старші діти можуть писати чи малювати свої емоції і складати в мішечки.
  • Говоріть про те, що відчуваєте. Дорослим не менш важливо говорити про власні емоції. У конфліктній ситуації спершу варто розповісти факти: що відбулося, потім емоції дитини: ти образився/розізлився, а потім свої емоції: наприклад, “мене це дуже засмутило”. Коли всі все озвучили, можна говорити про конструктивну поведінку в майбутньому.
  • Запитуйте, що відчуває дитина. Якщо це дитина шкільного віку, важливо не тільки проговорювати її емоції, але й запитувати, що відчуває вона сама.
  • Грайте в ігри на розпізнавання емоцій. Можуть допомогти картки з зображенням різних емоцій або ж звичайна спостережливість.
  • Гра "Так/ні". Впродовж хвилини дорослий весь час каже !так!, а дитина "ні", а потім міняються. Це допомагає у прийнятний спосіб виразити свою агресію. Дорослі ж часто хочуть, щоб дитина з ними погоджувалася, а їй хочеться навпаки.

Над емоціями дітей важливо працювати / Фото Pixabay

  • Фізичні вправи. Кидати м’яч, бити подушку, шматувати папір, відтискатись – допоможе, коли дитина збуджена чи роздратована.
  • Саморегуляція. Коли дитина хвилюється і не може вгамувати почуття – допомагають дихальні вправи. Наприклад, "дихання по одиничці". Вдих – це носик одинички, видих – паличка.
  • Напруження/розслаблення. Спершу напружуєте по черзі кулачки, м’язи обличчя, шиї, ніг, рук, а потім розслабляєте. Під час наступного підходу можна напружити одразу всі м’язи і так само всі разом розслабити.
  • Дивіться мультики й читайте книжки. Герої завжди яскраво виражають емоції і почуття. Можна за ними спостерігати і обговорювати, що зараз відчуває герой, про якого ви читаєте чи якого бачите.

Чому емоційний інтелект особливо важливий під час війни

Під час війни багатьом дорослим, не те що дітям, важко пережити свої емоції. Але визнати, що тут мені страшно, а тут – я сумую за домом – необхідно, щоб знайти способи це все прожити. Якщо ж людина буде витісняти ці емоції, це обов’язково виллється або в депресію, або в панічні атаки, страхи чи погані сни.

Чи обов’язково батькам розвивати свій емоційний інтелект? Звичайно, не все зводиться до батьків, бо є ще родина, школа, однолітки і те, який контент споживає дитина. На розвиток емоційного інтелекту також впливають спадковість і травматичні досвіди. Але значно легше, якщо батьки цьому процесу розвитку сприяють. Тобто якщо дитину чують, дозволяють проговорити почуття й емоції, коли в сім’ї немає проявів жорстокої поведінки, коли дитині читають книжки, розповідають про інших людей, то емоційний інтелект розвивається сам.

Проте якщо батьки помічають, що з дитиною щось не так, або мають бажання займатися розвитком емоційного інтелекту цілеспрямовано, то можуть працювати з цією темою самостійно.